З метою пошуку ефективних рішень в управлінні та відновленні водних ресурсів України представники влади, народні депутати, науковці, представники міжнародних організацій та громадськості зібралися на Другій міжнародній конференція «Управління Водними Ресурсами: Реальність та Перспективи», організованій Українською Водною Асоціацією.

 

Участь у заході взяв т.в.о. Голови Держводагентства Ігор Гопчак.

 

Забезпечення потреб у воді населення і секторів економіки в Україні вирішується шляхом регулювання і перерозподілу поверхневого стоку. Держводагентство через канали і водогосподарські системами забезпечує потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах, а також здійснює заходи із захисту від шкідливої дії води, з водовідведення надлишкових вод з осушених земель, захист територій та населених пунктів від підтоплення і затоплення.

 

Внаслідок збройної агресії рф проти України системи водозабезпечення та міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів зазнають руйнувань та пошкоджень починаючи з 2014 року.

 

Зношеність та енергоємність інфраструктури, втрата значних обсягів води внаслідок руйнування окупантами греблі Каховської ГЕС створили масштабну загрозу для забезпечення водної безпеки.

 

З метою підвищення гарантування доступу населення до джерел водопостачання Держводагентством розроблено Державну цільову програму комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року, яка затверджена Урядом України.

 

-        покращення доступу до води для 3,9 млн людей (після деокупації територій – для 9,3 млн людей);

-        інвестиції держави для водозабезпечення 1 людини з постраждалих територій складуть 5 827 грн за 7 років (832 грн на рік);

-        закумульовано запаси води в обсязі 1,6 млрд м³.

 

Реалізація Програми створить умови для відновлення економіки, розвитку сільського господарства на постраждалих від війни територіях та дасть можливість створити робочі місця для людей, зайнятих на відновлювальних роботах.

 

 

Ефективний водний менеджмент не можливий без інформації щодо кількості водних ресурсів та їх стану. Начальник управління забезпечення водними ресурсами Держводагентства Марія Шпанчик зазначила, що практичними інструментами формування базових інформаційних потреб є державний облік вод, які має забезпечувати достатні відомості про кількість і якість вод, а також дані про водокористування.

 

Водночас, реальний рівень обліку водокористування охоплює менше 40 % водокористувачів, що мають діючі дозволи на спеціальне водокористування. Основними причинами неподання звітності про використання води є правові норми воєнного стану, що звільняють водокористувачів від обов’язковості звітування, та відсутність дієвих інструментів покарань.

 

Удосконалення ведення обліку води також включено до заходів планів управління річковими басейнами, які нещодавно затверджено Урядом. Це відбуватиметься шляхом встановлення або модернізації існуючих приладів обліку води (в тому числі з онлайн передачею інформації до баз даних Держводагентства та Держгеонадр).

 

Додатково приділено увагу прогресу у сфері моніторингу водних ресурсів. Євроінтеграційні зобов’язання передбачають впровадження комбінованого підходу до точкових та дифузних джерел шляхом контролю усіх скидів у поверхневі води. Відповідно Держводагентством напрацьовуються зміни щодо розширення переліку забруднюючих речовин, скидання яких у поверхневі води нормується.