Як в Україні змінився підхід до проведення моніторингу поверхневих вод за останні декілька років? Які кроки зроблено, а які ще попереду? - про це говорили у рамках експертної дискусії «New water management».

До обговорення запрошено водників, екологів, гідробіологів, гідрометеорологів, хіміків, експертів у сфері моніторингу вод.

Тож про головні меседжі та висновки наших експертів

Олексій Ярошевич говорив про практики ЄС у впровадженні моніторингу поверхневих вод.

Зокрема, зазначив, що Україна нічим не поступається 28 каїнам ЄС та вже має законодавче підґрунтя для впровадження моніторингу. До того ж вже виконано визначення масивів  поверхневих вод у басейнах українських річок, і їх в Україні понад 9000.

Крім того, Олексій Ярошевич зазначив, що порівняно з іншими країнами Європи Україна початківець, бо на сьогодні спроможна проводити моніторинг лише на 5%. Для порівняння Франція проводить моніторинг 50 % поверхневих вод, Польща - 33 %, Румунія – 22 %, Угорщина – 27 %.

Але для України це лише початок, бо відсоток вираховується залежно від наявності персоналу та кількості лабораторій.

Сьогодні Україна має лише 2 лабораторії, скоро буде 3: у Слов'янську, Івано-Франківську, Вишгороді.

Сергій Афанасьєв: «Треба дати річці жити у природних умовах - головний меседж побудови нового європейський моніторинг вод в Україні».

Як зазначив, науковець, що ми можемо мати дуже якісну воду, але дуже поганий екологічний стан річки. Головною причиною цього є сприйняття людиною річки лише як постачальника води, а не як цілісної екосистеми.

Просто українці ще з радянських часів звикли до санітарно-екологічного моніторингу води і не зовсім розуміють сучасних змін. А головною метою  сучасного моніторингу є збереження усього біорізноманіття річок, а не сприйняття річок просто як ресурсу.

Наталія Осадча теж підтримала твердження Сергія Афанасьєва, що річка має жити у природних умовах, а якщо потрібна вода для питних потреб, то використовуємо очистку.

До того ж варто зазначити, що ще у 60-ті роки ХХ сторіччя українські вчені запропонували європейцям проводити моніторинг вод не за санітарно-екологічними показниками, а за гідрохімічними, гідробіологічними. І тепер Україна переймає європейський досвід, яка ж сама і винайшла.

Підсумовуючи панельну дискусію, можна зробити висновки, що в Україні система моніторингу поверхневих вод змінюється і переходить від санітарно-екологічного принципу на перевірку стану водойм за індикаторами «життя» - русло річки, заплава, рослини та риби.

Які ж проблемні питання розвитку моніторингу?

• Недостатнє фінансування
• Брак кадрів, бо на сьогодні ця професія не є престижною серед молоді.

 Але якщо від держави буде попит і підтримка громадян України, то і фахівці з'являться.