Друзі, напередодні Дня вишиванки ділимося з вами неймовірними історіями фахівців водогосподарських організацій.

 

Наталя Гребельська, начальниця відділу економіки БУВР Південного Бугу, любов до вишивки перейняла від бабусі.

 

«Пам’ятаю один момент з дитинства: сидимо з бабусею під грубкою, вона бере відріз на рушник і простою кульковою ручкою легкими рухами малює на нім візерунок. А потім, співаючи пісень, бабуся вишивала гладдю різнобарвні квіти. І виходило в неї так гарно і так легко, що за тиждень рушник вже був готовий», — ділиться спогадами пані Наталя.

 

Натхненна бабусиним досвідом, Наталя згодом й собі вишила весільний рушник.

 

 

А пані Світлана Вишнівська, що працює головним бухгалтером також у БУВР Південного Бугу, ще 30 років тому, дотримуючись звичаїв, вишила рушник своєму братові на щасливу армійську службу. «А коли мій син пішов захищати Україну на передову в АТО, то я вишивала ікони й молилась Богу, щоб він повернувся живим», — розповідає жінка.

 

 

У БУВР Прип’яті теж є справжня майстриня вишивки. Олена Плотнікова, провідний інженер-гідролог, вишиває сорочки для усієї своєї родини. Жінка каже, що це давня сімейна традиція, адже і мати, і бабуся Олени володіли кількома техніками плетіння й вишивки.

 

«Від бабусі в подарунок маю справжню старовинну вишиванку, якій вже 100 років. Завжди одягаю її на свята і дуже пишаюся, — розповідає майстриня і додає, — Вишиванку творять з любов'ю, вкладаючи у кожен візерунок певний сенс, щирі думки і душу. У вишивальниць є багато традицій і обрядів перед, власне, процесом вишивання, тому що це особлива творчість, у якій передається наша українська краса, наша душа».

 

 

Надія Гуровська, інженер лабораторії моніторингу вод Південного регіону, вишивати почала ще з дитинства, а перші хрестики їй показала бабуся Анастасія з Львівщини.

 

 (робота Надії Гуровської)

 

Провідний інженер служби техногенно-екологічної безпеки Дністровського БУВР Надія Феняк не лише любить одягати вишиванки, але й має цілу колекцію вишитих сорочок. Надія Антонівна пригадує, що почала вишивати сорочки 10 років тому. «Тоді ще вишиванки не були такі популярні. Зараз у мене є сім вишиванок, і розпочала роботу над восьмою. Також вишила сорочки для своїх дітей і онуків», — каже пані Надія.

 

 

Для пані Надії Гайдай, що працює техніком-гідрогеологом Кропивницької РЕД РОВР у Кіровоградській області, вишивка – це і хобі, і родинна традиція. Любов до вишивання передалась жінці у спадок від мами та бабусі. Бабуся Надії Петрівни вишивала своїй онуці сорочки за старовинними орнаментами, деякі з них залишилися в родинній скарбничці донині. Зараз Надія Петрівна вишиває сорочки як за збереженими старовинними схемами, так і за сучасними візерунками.

 

 

Працівниця Кременчуцької дільниці РОВР у Полтавській області Анжела Більда не лише захоплюється вишивкою, а й активно бере участь у різних тематичних конкурсах. Роботи пані Анжели неодноразово журі конкурсів відзначали призовими місцями.

 

Одна з великих поціновувачок вишиванок заступниця начальника відділу економіки, бухгалтерського обліку та звітності РОВР у Тернопільській області Ірина Савкевич. Жінка розповіла, що для неї означає вишивка: «Я обожнюю вишиванки, обожнюю їх носити. Для мене найкраща вишиванка та, яку я вишила сама. У кожну свою вишиванку вкладаю частинку себе. Зараз у моїй колекції нараховується понад 20 вишитих робіт: сукні, спідниці, сорочки, костюми і навіть пояси. Всі вони різні за своєю тематикою».

 

 

Фахівці Управління каналу Дніпро-Донбас також поділились історіями свої вишиванок.

 

Раїса Воловик: «Якось була у відпустці в Києві й відвідала ярмарок майстрів у Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогів». Там був представлений неймовірно великий вибір вишитого та тканого одягу, створеного талановитими майстрами з різних куточків України. Тож я повернулася додому у новому гарнісінькому українському вбранні – вишитій сукні».

 

 

Микола Хамаза: «Мені дуже подобається, як вишиває моя дружина. На свято першого дзвоника вона вишила дуже гарну вишиванку для нашого синочка, тож я попросив її і для мене вишити сорочку. Тепер у святкові дні ми із задоволенням і гордістю одягаємо вишиванки, виготовлені руками нашої рідної людини».

 

 

Галина Ковальчук: «На свій День народження я отримала від бабусі незабутній подарунок — вишиванку, яку вона вишила своїми руками. І тепер частка душі улюбленої бабусі завжди зі мною. Минуло вже багато років, я досі її зберігаю, бо шаную українські традиції і передаю їх своїм дітям і внукам».

 

 

Наталя Демченко, гідротехнік Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, творчий хист перейняла від бабусі Антоніни Тимофіївни Рогози. Саме вона виховувала в дитинстві Наталю й вчила її вишивати.

 

«Пам’ятай, дитино, що у кожен стіжок ти повинна вкласти свою душу, а в кольори — свій настрій та думки», — часто повторювала бабуся маленькій онуці.

 

Ще навчаючись у школі, Наталя вишивала невеликі вироби – серветки, хусточки, пояси. Бабуся була і вчителем у цій справі, і критиком. Згодом жінка освоїла нове ремесло — навчилася виготовляти ляльки, для яких шила одяг. А потім вишила й свою першу сорочку.

 

«Це моя перша вишита сорочка. Виношую задум вишити другу, але в іншому стилі, де орнамент буде більш національним. Зараз добираю матеріали, роблю ескізи. Коли буде все готове, приступлю до роботи», — ділиться молода майстриня.

 

 (робота Наталі Демченко)

 

Світлана Кордонець, провідний інженер з організації експлуатації та ремонту Південного МУВГ, свою першу вишиванку отримала у подарунок від мами.

«Вишивати почала я ще з дитинства. Почерпнула цього ремесла у матусі. Моя прабабуся вишивала гладдю, а бабуся вже хрестиком. Вишивка зображувалася на рушниках, наволочках, простирадлах», — розповідає пані Світлана.

 

Захоплення вишивкою та великий талант Наталії Стасюк, провідного бухгалтера Іванівського МУВГ БУВР нижнього Дніпра, перейняла й її донечка Марійка, яка ще з раннього дитинства спостерігала за мамою. Зараз дівчинці вже 12 років, і можна без сумніву сказати, що Марійка, хоча ще й маленька, але вже справжня майстриня, як її мама.

 

 

Дивовижна порція натхнення!