Мікропластик, а саме так називають частинки пластику менше 5 мм, стає все більшою проблемою для водних мешканців, адже вони не здатні відрізнити його від часток звичної їм їжі такого ж розміру (мікроводоростей, детриту, бактерій), тому заковтують і можуть помирати від голоду із набитими пластмасою шлунками. До того ж, пластик має здатність як губка вбирати та транспортувати ряд шкідливих хімічних речовин.
Мікропластик вважають одним із головних забруднювачів 21 століття. В Україні донедавна він взагалі не вивчався, а його вимірювання не входило до жодної з програм моніторингу довкілля. Проте спільно з країнами ЄС Україна розпочала його дослідження.
У 2019 році в рамках Спільних Дунайських досліджень-4 вимірювання мікропластику здійснювались вченими 14-ти дунайських країн протягом одного сезону та за єдиною методикою. Це дозволило зробити «скринінг» ситуації вздовж всієї найбільшої річки Європи.
Вперше в Україні в районі Кілії була встановлена пастка для часток мікропластику. Протягом 2 тижнів водники Причорномор’я та нижнього Дунаю забезпечували роботу обладнання і чистоту експерименту.
Після дослідження отриманих результатів встановлено, що кількість мікропластику варіює від 2 г на кг зваженої речовини до 10 г. У Кілії на Дунаї ця цифра становить 2,19 г на кг, в Тисі (Україна) - 2,42 г, у Будапешті – 5,43 г (найбільше значення), в Братиславі – 3,54 г.
Цікаво, що при майже однакових значеннях в Україні на Дунаї і Тисі, в Тисі домінує крупніший за розміром мікропластик, у той час як на Дунаї він вже переважно дрібніший (менше 0,1 мм). Багато це чи мало? Враховуючи, що в природі його взагалі не має бути, тобто норма – 0,00 г на кг, то, на жаль, чимало.
В усіх пробах майже увесь мікропластик – це переважно поліетилен (PE). Це корелює з даними по складу мікропластику в морях та океанах, де саме поліетилен становить найбільший відсоток (44%).
Якщо вас цікавить детальніша інформація про мікропластик у водах морів та океанів, чекайте на наш наступний пост.
Отже, зважайте на ваші щоденні дії!