Із засобів масової інформації нам стало відомо про наміри виведення Державного агентства водних ресурсів України (далі – Держводагентство) з підпорядкування Міністра екології та природних ресурсів України (далі – Мінприроди) та підпорядкування його Міністру аграрної політики та продовольства України (далі – Мінагрополітики).

28 січня 2016 року громадська рада при Держводагентстві України на своєму черговому засіданні розглянула питання щодо намірів зміни порядку спрямування та координації Кабінетом Міністрів України діяльності Держводагентства.

Детально вивчивши зазначене питання, громадська рада вважає, що такий крок є недоцільним і, у першу чергу, призведе до втрати або нівелювання низки державно важливих функцій Держводагентства, які не передбачені у повноваженнях Мінагрополітики. На думку членів громадської ради, запропонована зміна підпорядкування Держводагентства призведе до порушення налагодженої системи формування та реалізації державної політики у сфері екології та природних ресурсів.

Так, головним завданням Мінагрополітики, згідно з його Положенням, є формування політики лише у сфері сільського господарства та продовольчої безпеки держави. Питання, покладені на Держводагентство, належать до компетенції Мінагрополітики, але становлять лише незначну частку і стосуються переважно питань меліорації. При цьому, у Положенні про Держводагентство (постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393) понад 2/3 повноважень мають екологічну складову та спрямовані на вирішення питань, пов’язаних з екологічною безпекою населення та охороною навколишнього природного середовища, зокрема водних ресурсів, що не є властивим для Мінагрополітики.

У той же час, Мінприроди є центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері екології та природних ресурсів, зокрема у галузі управління, використання та відтворення водних ресурсів, реалізація яких здійснюється, зокрема, Держводагентством. Нормативно-правова база, у тому числі Водний кодекс України, Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року» та ін., побудовані за тим же принципом.

Україна як держава сповідує інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом, особливо з урахуванням аспекту підписання і ратифікації Україною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Найбільшими споживачами води в Україні є наразі комунальне господарство, промисловість, енергетика та сільське господарство. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та його державами-членами відкриває нові можливості і створює нові стандарти у сфері охорони довкілля в цілому, зокрема, у сфері якості води та управління водними ресурсами. Тому в цьому плані особливо важливим на довгострокову перспективу є дотримання надалі положень шести водних директив ЄС.

Враховуючи зазначене, чинний порядок спрямування та координації Кабінетом Міністрів України діяльності Держводагентства через Міністра екології та природних ресурсів ми вважаємо обґрунтованим та ефективним – таким, що реально збалансовує інтереси усіх водокористувачів, а не спрямований лише на задоволення потреб окремих галузей.

Наголошуємо, що координація Держводагентства через Міністра аграрної політики та продовольства призведе до:

- порушення системи управління водогосподарським комплексом;

- порушення басейнового принципу управління водними ресурсами;

- руйнації системи захисту населених пунктів від шкідливої дії вод;

- проблем із забезпеченням населення питною водою;

- проблем із водозабезпеченням галузей економіки;

- ризику зупинення подачі води водогосподарськими системами до низки міст півдня і сходу України;

- порушення системи екологічного моніторингу водних об’єктів;

- погіршення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ.

З огляду на викладене, громадська рада при Держводагентстві звертається з проханням не підпорядковувати Держводагентство Міністрові аграрної політики та продовольства України.