5-6 листопада 2026 року в м. Женева (Швейцарська Конфедерація) відбулося 15-те засідання Цільової групи з встановлення цільових показників та звітності в рамках Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (ЄЕК ООН/ВООЗ). Засідання організовано під головуванням Швейцарії за участі провідних Сторін за програмними напрямами Протоколу.

Учасники заходу обговорили підтримку Сторін у зміцненні готовності до стихійних лих і надзвичайних ситуацій та реагування на них, прогрес держав у встановленні та виконанні цільових показників за статтею 6 Протоколу й уроки 6-го циклу звітності та використання онлайн-системи, а також ініціювання розробки керівного документа щодо нових цільових показників і виконання заходів програми роботи на 2026-2028 роки. Також було підбито підсумки внеску спільноти Протоколу в Конференцію ООН з питань водних ресурсів 2026 року, яка відбудеться 8-10 грудня в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Україну на засіданні представляв заступник Голови Державного агентства водних ресурсів України Віктор Канцурак. У своєму виступі він зазначив, що Україна тривалий час протистоїть російській агресії, яка перетворила екоцид на інструмент війни. Нищівних ударів зазнає критична інфраструктура, масово гинуть люди, а залишки вибухівки, продукти хімічного розпаду боєприпасів та інші забруднювачі створюють довгострокові ризики для води, річок, водосховищ, водних екосистем і джерел питної води. Відповідно до п'ятої Швидкої оцінки шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), підготовленої Світовим банком, Урядом України, Європейською комісією та ООН, прямі збитки сектору водопостачання та водовідведення становлять 7,8 млрд доларів США, а потреби у відновленні та відбудові на 2026–2035 роки – 17,5 мільярдів.

В умовах війни країна продовжує докладати зусиль для водозабезпечення економіки і людей та виконувати міжнародні зобов'язання. Уряд затвердив дев'ять планів управління річковими басейнами на 2025–2030 роки, зокрема й для басейнів, повністю або частково розташованих на тимчасово окупованих територіях, у межах імплементації Водної рамкової директиви ЄС. Україна зміцнює лабораторні спроможності, вдосконалює оцінку якості води та управління даними, а також планує розширити перелік речовин, що охоплюються моніторингом, з огляду на воєнні ризики хімічного забруднення. Для підвищення стійкості інфраструктури за комплексними планами реалізується 29 проєктів водопостачання у 14 областях, серед пріоритетів – альтернативні та резервні джерела води, модернізація мереж, резервне електроживлення й енергонезалежність об'єктів. У жовтні 2026 року Україна підтримала ініціативу «Забезпечення стійкості водопостачання та санітарії для всіх: спільна ініціатива щодо дій у рамках Протоколу про воду та здоров’я» (Building resilient water and sanitation for all: Ajoint initiative for action by the Protocol on Water and Health) та визначила пріоритети до 2030 року, зобов'язавшись і надалі посилювати співпрацю з міжнародними партнерами. «Україна залишається відданою виконанню своїх міжнародних зобов'язань та зміцненню співпраці з міжнародними партнерами для забезпечення сталого управління водними ресурсами, підвищення стійкості водного сектору та захисту здоров'я населення», – резюмував заступник Голови Держводагентства.

Участь України в роботі Цільової групи сприяє виконанню зобов'язань за Протоколом, зокрема щодо встановлення національних цільових показників у сфері води, санітарії та здоров'я, а також звітування про досягнуті результати.

Довідково. Протокол про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року спрямований на охорону здоров'я людини та довкілля через вдосконалення управління водними ресурсами та забезпечення загального доступу до безпечної питної води і санітарії. Спільний секретаріат Протоколу забезпечують ЄЕК ООН та Європейське регіональне бюро ВООЗ.

Цільова група з встановлення цільових показників та звітності є одним із ключових органів Протоколу: вона відстежує прогрес Сторін у досягненні цільових показників за статтею 6, координує цикли звітності та підтримує держави у впровадженні положень Протоколу.