Всі українці знають про Чорне море, багато хто насолоджувався його безмежними краєвидами, дихав насиченим морським повітрям і пірнав у його теплі хвилі.

 

Але небагато тих, хто знає про річки Причорноморського басейну, а вони варті того, щоб про них розповідати.

 

Басейн річок Причорномор’я розташований на території трьох областей – Одеської, Миколаївської та Херсонської, та розділений на 3 частини басейнами річок Дністер, Південний Буг та Дніпро.

 

Басейн річок Причорномор’я багатий на дивовижні маленькі річки, які в основному пересихаючі. Площа басейну річок Причорномор’я 27,179 тис. км².

 

На території басейну протікає 2 середні річки Когильник та Тилігул та 71 мала річка, довжиною понад 10 кілометрів.

 

Серед річок Причорномор’я вирізняється річка Барабой бо це єдина річка українського Причорномор'я, яка безпосередньо впадає в Чорне море, без утворення лиману.

 

І окремо сьогодні хочемо приділити увагу річці Великий Куяльник. Бо саме ця річка живить своїми водами всесвітньо відомий Куяльницький лиман, що є курортом державного значення і лікувальною перлиною Одещини.

 

Що ж собою представляє річка Великий Куяльник?  Річка бере свій початок у місті Подільськ, що на Одещині. Площа водозбору басейну Великого Куяльнику1860 км². Великий Куяльник має три притоки довжиною більше 10 км: Суха Журавка, балка Силівка, балка Кошково.    

 

Вода у річці Великий Куяльник солонувата, а влітку річка майже пересихає.

Проблему для пересихаючої річки становлять скиди стічних вод м. Подільськ та смт Іванівка. Застарілі очисні споруди цих міст не забезпечують очистку каналізаційних стоків до діючих нормативів, в наслідок чого забрудненні (недостатньо-очищені) стоки потрапляють просто у річку.

 

Не зважаючи на відсутність гідрологічних пунктів спостереження за малими та середніми річками Причорномор’я, водники оцінюють стан малих річок та у цьому році фіксують відсутності водопілля, як на річці Великий Куяльник так і на інших річках Причорномор’я.

 

Нажаль, на даний час річка пересихаюча через високий рівень зарегульованості природного стоку і облаштування великої кількості штучних водойм. А це 148 гідротехнічних споруд та 85 штучно створених водойм, які мають загальний обсяг води 8,3 млн.куб.м, що перевищує стік річки в маловодний рік (7,6 млн.куб.м).

 

Не дивлячись на те, що для степової зони незначний стік є природнім явищем, для вирішення питання відновлення річки Великий Куяльник реалізується регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2019-2023 роки. В рамках програми заплановано заходи з ренатуралізації гідрологічного стану р. Великий Куяльник з метою врятування Куяльницького лиману.

 

Адже Куяльницький лиман є унікальним грязьовим курортом, який порівнюють з Мертвим морем. Завдяки високій щільності його ропи його і назвали «куянлик» (з тюркського «густий»). Ці властивості гідно оцінили запорозькі козаки, які добували в ньому сіль відмінної якості, і перетворили Куяльник у найбільший соляний промисел Східної Європи. Отже, першими водокористувачами Куяльнику були козаки, які й заснували село Корсунці, після зруйнування Запорозької Січі.

 

Головна цінність Куяльника - в його дивовижних лікувальних властивостях. Куяльницькі грязі сульфідного мулу за своїми лікувальними властивостями визнані еталонними.

 

Збереження унікального лікувального водного об’єкта загальнодержавного значення має пріоритетне соціально-економічне значення для Одеського регіону. Сьогодні підтвердженням цього є той факт, що «Куяльницьке питання» є пріоритетом для Одещини та Басейнової ради річок Причорномор’я. 

 

Річка Тилігул має довжину169 км та  площу водозбору 3550 км². Вона бере свій початок на Подільській височині. Протікає Причорноморською низовиною і впадає в Тилігульський лиман.

 

Мінералізація  води у річці Тилігул коливається від 1,4 мг/дм³ до 2,5 мг/дм³ та пов’язана з кількістю опадів і температурним режимом повітря. За величиною рН (7,5-8,1) вода слабо лужна.

 

Цікавим є факт, що забір поверхневої води з річки здійснює тільки один водокористувач, і то лише взимку з метою виготовлення штучного снігу для лижного курорту поблизу смт Березівка.

 

Родзинкою Причорномор’я є Тилігульський лиман, розташований на Одещині і частково Миколаївщині. Лиман є однією з найцікавіших природних пам'яток України, адже має майже неторканий світ флори і фауни чорноморського узбережжя. Назва Тилігульського лиману має тюркське походження і означає «буйне озеро». Оскільки уздовж лиману завжди дуже вітряно, то погода тут непередбачувана. У Тилігульському лимані знаходяться великі запаси цілющих грязей і найбільш поширені сірководневі. Це найбільше родовище сірководневих грязей серед європейських країн.

 

Для своєчасного, якісного моніторингу та діагностики реального стану водних масивів, триває облаштування сучасної лабораторії моніторингу вод Південного регіону на базі БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю у м. Одеса. Відкриття лабораторії такого рівня дозволить проводити дослідження не лише фізико-хімічних показників, а і дослідження на вміст пріоритетних забруднюючих речовин (45+) проб води відповідно до Водної рамкової директиви ЄС.