Зовсім скоро найбільший річковий басейн України буде охоплено діагностичним моніторингом масивів поверхневих вод.
Під час засідання басейнової ради річки Прип’ять Держводагентством було презентовано проєкт першої програми діагностичного моніторингу для району басейну річки Дніпро – суббасейну Прип’яті.
Проєкт програми підготовлено на основі вже виконаних кроків щодо підготовки Планів управління річковими басейнами – визначення масивів поверхневих вод, оцінки ризиків антропогенних навантажень, формування реєстру зон (територій), що підлягають охороні.
При підготовці програми було враховано наступні критерії:
-
транскордонний вплив в частині виконання міждержавних угод про співробітництво на прикордонних водах;
-
масиви поверхневих вод, які використовуються для задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення;
-
результати оцінки ризиків антропогенних впливів, а саме точкових, дифузних джерел забруднення, небезпечних речовин та гідроморфологічні зміни;
-
зони, що підлягають охороні (смарагдова мережа, природно-заповідні території)
-
масиви, що потенційно відповідають референційним умовам.
Застосовані критерії вибору повністю відповідають вимогам Водної Рамкової Директиви ЄС в частині моніторингу вод та Порядку здійснення державного моніторингу вод, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 758.
Серед великої кількості масивів поверхневих вод обрано ті, які є найбільш проблемними в річковому басейні (точкові впливи міст Ковель, Луцьк, Дубно, Рівне, Новоград-Волинський, Сарни, смт Понінка та Хмельницької АЕС), існує специфічна (та можливо резонансна) проблема, що пов’язана з забрудненням (р. Хомора) та такі, де забруднення є типовим в басейні.
Кількість пунктів моніторингу в суббасейні Прип’яті визначено на основі технічних та інструментальних можливостей лабораторії. А це 35 пунктів моніторингу та 32 масиви поверхневих вод (3,1 % покриття масивів діагностичним моніторингом).
Нові досліджувані показники під час діагностичного моніторингу дадуть можливість підтвердити чи спростувати визначені головні водно-екологічні проблеми суббасейну Прип’яті.
Це черговий крок дорожньої карти по підготовці Планів управління річковими басейнами на шляху досягнення доброго екологічного стану вод.