опубліковано 15.09.2026 17:22
Україна переживає період тривалого маловоддя, спричиненого поєднанням високих температур, дефіциту опадів та наслідків воєнних дій. Перші ознаки критичного зниження водності Український гідрометеорологічний центр зафіксував у червні 2026 року. Фахівці кваліфікують ситуацію як маловоддя, або гідрологічну посуху, під час якої витрати води на багатьох річках знизилися до 20% і менше від місячної норми.
За даними Укргідрометцентру, у серпні зафіксовано настання маловоддя на річці Прип’ять та її притоках рр. Стохід, Горинь, Случ, Уборть; річках суббасейну середнього Дніпра: рр. Трубіж, Рось, Сула, Удай; на Західному Бузі; на Південному Бузі; на р. Дністер та на його притоці р. Стрий; на річках Сірет та Латориця.
Особливо складною є ситуація в басейні Дністра: з червня 2026 року на річках басейну річки фіксується маловоддя. За інформацією Укргідрометцентру, тривалий період (з 30 квітня) середньодобовий приплив до Дністровського водосховища утримувався меншим за скиди, а у період з 9 по 11 вересня 2026 року зафіксовано абсолютний добовий мінімум за весь період його існування (з 1985 р.) – 26 м3/с. За місяць рівень води у водосховищі знизився більше ніж на метр, а тенденція залишається невтішною. Станом на 15 вересня 2026 рівень води у Дністровському водосховищі становить 111,35 м.
Дністер є стратегічно важливою артерією для України та Молдови, адже значна частина його басейну міститься в Україні, далі річка тече через Молдову, а потім повертається в Україну та забезпечує водою Одесу.
Через низькі рівні на Дністровському водосховищі та загрозу роботі питних водозаборів міст Хотин та Кам’янець-Подільський, виникла критична потреба перегляду обсягу скидних витрат з водосховища менше ніж екологічні, через механізми міждержавної співпраці.
14 вересня 2026 року відбулося 7-е позачергове засідання Комісії зі сталого використання та охорони басейну річки Дністер, на якому Україна й Молдова не дійшли згоди щодо подальшого зменшення обсягу скиду у зв’язку з надзвичайно малим припливом до водосховища та низьким рівнем у Дністровському водосховищі. Питання зменшення скидів води з Дністровського водосховища є надзвичайно важливим для збереження мінімального обсягу води для забезпечення питного водопостачання українських міст.
Гідрологічна посуха й обміління у басейні Дністра, та загалом на річках України, є негативним явищем, що зумовлює погіршення якості води, умов існування водних біоресурсів чи навіть загибелі риби, виникнення ризиків для водопостачання населення, сільського господарства, промисловості та гідроенергетики.
У таких умовах Держводагентство здійснює регулювання режимів роботи водосховищ, вводить обмеження водокористування відповідно до чинних дозволів на спецводокористування. Окрім того здійснюється перекидання води з каналів і водогонів у маловодні регіони. З початку 2026 року водогосподарськими організаціями Держводагентства забезпечено перекидання води каналами та водогонами в маловодні регіони та перекачування води для потреб населення та галузей економіки обсягом 171,85 млн м3. Водою забезпечено близько 1,7 мільйона людей у 56 населених пунктах країни.
Для запобігання виснаженню річок та збереження екосистем Держводагентство з червня поточного року упродовж семи періодів обмежувало право на спеціальне водокористування, наразі обмеження діють для 300 водокористувачів по країні, 137 із них – у басейні Дністра.
Додатковим фактором, що ускладнює можливості країни реагувати на дефіцит води, є наслідки повномасштабної війни рф проти України: руйнування водної та енергетичної інфраструктури, пошкодження водогонів і очисних споруд, а також забруднення водойм внаслідок агресії росії проти України.
За наявної ситуації Держводагентство рекомендує органам місцевого самоврядування посилити роз'яснювальну роботу серед населення щодо ощадливого використання води та передбачати альтернативні джерела водопостачання, а підприємствам – впроваджувати водозберігаючі технології.
В умовах кліматичних змін економія води стає не просто рекомендацією, а необхідною умовою збереження водних ресурсів, екосистем і забезпечення потреб населення.