Держводагентство на шляху до реалізації європейської водної політики та збалансованого водозабезпечення населення і секторів економіки відкрите до тісної співпраці з міжнародними партнерами, адже подальший розвиток водогосподарського комплексу потребує значних капіталовкладень.

Про це зазначив Голова Держводагентства Михайло Янчук під час круглого столу «Відновлення водопостачання в Україні: гуманітарна допомога та довгострокові рішення», організованого недержавною гуманітарною організацією «Людина в біді» та гуманітарною організацією ГС «Українська водна асоціація» (UWA).

За його словами, руйнування та знищення водогосподарської інфраструктури, спричинені війною, втрата водних ресурсів та їх забруднення є масштабними загрозами та викликами у водному секторі і для їх подолання потрібні стратегічне бачення, чіткий план дій та значні фінансові капіталовкладення.

Михайло Янчук зазначив, що наразі Держводагентство працює над розробкою стратегічних документів - візією водного сектору з метою досягнення цілей політик ЄС, зниження водних ризиків та побудови ієрархії ефективної водогосподарської інфраструктури. В межах її підготовки, за потреби, розглядатиметься необхідність розділення управлінських функцій від господарських і створення суб’єкта господарювання, який займатиметься водопостачанням, що дасть змогу не лише ефективніше управляти державним майном, а й залучати кошти для його модернізації, адже ступінь його зношеності сягає 93%.

Держводагентство підготувало та поділило на категорії нагальні потреби для відновлення водного сектору. Зокрема, це такі категорії як: технічне обладнання для забезпечення сталого функціонування водогосподарської інфраструктури; ІТ-обладнання та програмне забезпечення; лабораторне обладнання для розширення сфери досліджень та переліку досліджуваних речовин; заходи з водопостачання та захисту від шкідливої дії вод, які забезпечують стале функціонування систем питного водопостачання, а також здійснюють захист населених пунктів від підтоплень.

Держводагентство відкрите до співпраці з міжнародними донорами і твердо переконане, що лише об’єднавши зусилля державного сектору, міжнародних донорських організацій та громадськості водний сектор здатен подолати наслідки війни і забезпечити стале функціонування  систем водозабезпечення населення та секторів економіки.